У серпні 2019 року розпочались дві історії, про кожну з яких я хотів написати у блог, але з певних причин не міг. Перша — відвідування румунського міста Брашов, про який допису немає досі. Друга — про мій досвід фотографування старенькою радянською камерою Київ, яка завершується сьогодні. Всього тільки 5 років і готово!

Ліричний відступ

Починати захоплення плівковою фотографією з радянської камери це абсолютно звична річ для українців. Але у мене вийшло по-іншому. Мій дід колись знімав на плівку (чорно-білу, звісно), сам проявляв плівки, і сам друкував вдома світлини з допомогою фотозбільшувача. Памʼятаю як декілька разів спостерігав за цим процесом: було цікаво, але до власного захоплення плівковою фотографією я тоді був на відстані 25 років. Сам я починав знімати одразу на японський Canon. Він, хоча й був не найкрутішим, все ж не був радянським.

У тому ж 2019 році я відзняв котушку плівки на ФЕД-2. Власне, це й був мій єдиний досвід фотографування радянськими камерами.

Але світ не без добрих людей. У серпні 2019 року мій товариш Коля надіслав мені поштою камеру Київ-4м. Вона, хоча й була у неробочому стані, круто виглядала та мала в комплекті 50-мм обʼєктив Геліос-103 (про який я тоді нічого не знав). Одним словом, камера зацікавила.

Я думав віддати камеру в ремонт, але Макс, який понад 10 років проявляє мені плівки, порадив цього не робити — їх у робочому стані можна купити за 100 гривень відро, тож витрачати кошти на ремонт просто немає сенсу.

Історичний відступ

Проте, Макс розповів і про інше: радянські камери «Київ» це колишні німецькі камери Contax. Ну, майже.

Після Другої світової Німеччина віддала Радянському Союзу як репарації, серед іншого, й завод Zeiss, що виробляв камери Contax. Його перевезли з німецького міста Єна¹ у Київ, і він став частиною заводу «Арсенал».

Разом з заводом вивезли й вже виготовлені запчастини для легендарної камери Contax II. Ця далекомірна камера в той час була одною з найкращих у світі, тож радянські інженери зробили те, що вміли найкраще — почали збирати абсолютно такі ж камери, але замінили назву на «Київ». Камера «Київ-2», що є копією німецької Contax II, й зараз користується не аби яким попитом: будь-який екземпляр, що зберігся у хорошому стані, продається за сотні доларів, при звичайній вартості інших радянських камер у десятки разів менше.

Інтернетом ширяться легенди, що існує певна кількість камер «Київ-2», які зібрані вже в Києві, але з запчастин, що були виготовлені в Німеччині до переїзду заводу. Кажуть, що на фронтальній частині тих камер з-під напису «Киев» проглядається й старий напис «Contax».

Крім того, Макс окремо розхвалював обʼєктив Юпітер-12 — це обʼєктив з моєю улюбленою фокусною відстанню 35 мм. Тоді я остаточно вирішив, що хочу отримати досвід роботи з камерами Київ.

Київ-3а

Ця історія не тривала б цілих пʼять років, якби я одразу купив будь-яку камеру Київ у робочому стані з бажаним обʼєктивом Юпітер-12.

У лютому 2020 року я перехворів надзвичайно важким грві, а потім зʼясувалося, що ця грві — загроза нового рівня, має власну назву, а світ взагалі йде на локдаун.

Оговтався я тільки у вересні 2020 року: придбав камеру Київ-3а 1957 року виготовлення². Камері майже 70 років, але технічно вона й сьогодні непогана: має витримки 1/2, 1/5, 1/10, 1/25, 1/50, 1/125, 1/250, 1/500 та навіть 1/1250 секунди. Для порівняння, Minolta CLE, що молодша на 30 років, має найшвидшу витримку 1/1000 секунди.

Але є декілька незвичних нюансів. Наприклад:

• Як у більшості камер того часу, у цієї камери немає курка взводу затвора. Замість нього є заводна голівка. Працює вона нормально, але у користуванні повільніша та менш зручна, ніж звичні курки взводу.
• Вставляти котушку з плівкою доволі незручно. Для цього на нижньому торці камери треба відкрутити дві дужки замків кришки, після чого зняти всю задню кришку, вставити котушку з плівкою, а вільний її кінець закріпити на приймальній котушці, що погано тримається і постійно випадає. Після цього треба поставити кришку на камеру, що з першого разу у мене ніколи не виходить, і закрити замки. Одним словом, на ходу плівку не поміняєш.
• Камери «Київ» моделі 3 оснащувались експонометром³ — це та прямокутна штука, що розташована на верхньому торці камери. Експонометри тих років працювали на світлочутливих елементах. Переважна їх більшість за довгі десятиріччя втратила свої властивості, тож експонометри в старих радянських камерах зараз просто не працюють. Саме так вийшло з моєю камерою Київ — її експонометр суттєво збільшує габарити та вагу, та й взагалі псує механічний мінімалістичний дзен.

З камерою в комплекті йшов 50-мм обʼєктив Юпітер-8. Ще один обʼєктив 50 мм на додаток до Геліоса-103, що надіслав Коля разом з неробочим 4м.

З обʼєктивами для фотоапаратів серії «Київ» взагалі весело: виробляли їх не тільки на київському заводі «Арсенал», а й на інших заводах, що розташовані на росії. Купляти не українські зразки я не хотів, тим більше, що саме за українськими ходить найкраща слава.

Розрізняти обʼєктиви однієї моделі, що вироблені на різних заводах, інколи можна за дещо зміненими зовнішніми елементами. Але, найпростіше — за логотипом заводу, що зазвичай наносили прямо на корпуси обʼєктивів. У Арсенала, до речі, навіть логотип найгарніший був.

Бажаний Юпітер-12 я придбав у тому ж вересні, але комфортно знімати я досі не міг — потрібен був зовнішній видошукач.

Технічний відступ

Далекомірні камери, до яких належить Київ-3а, мають одне вікно видошукача та далекоміра. Іншими словами, для того, щоб скомпонувати кадр та навести фокус⁴, треба дивитись у єдине прозоре віконечко.

Але, на відміну від дзеркальних камер, у яких вбудована система дзеркал обʼєднує видошукач та обʼєктив, що дозволяє фотографу дивитись на світ через обʼєктив та бачити його саме таким, яким буде у підсумку фотографія, у далекомірних камерах все інакше. Їх видошукач не повʼязаний з обʼєктивом та має постійну фокусну відстань⁵. У видошукача Києва-3а фокусна відстань 50 мм. Тобто, якщо до камери підʼєднати обʼєктив з будь-якою іншою фокусною відстанню, у видошукач буде видно не той простір, що фактично потрапить на плівку. У випадку з обʼєктивом 35 мм у видошукачі буде менша частина простору, ніж потрапить на плівку. Ніби хтось наблизив зображення у видошукачі у порівнянні з тим, що потім буде на плівці. З обʼєктивом 85 мм ситуація буде зворотна — у видошукачі буде видна більша частина простору, ніж потрапить на плівку.

Далекомірні камери, сучасніші за Київ-3а, зазвичай мають вбудований видошукач дещо ширшої фокусної відстані (наприклад, 35 мм), у якому при підʼєднанні обʼєктивів з розповсюдженою фокусною відстанню (50 мм, 85 мм, 135 мм тощо) зʼявляються напівпрозорі рамки кадру, що дозволяє компонувати знімок з розумінням того, який саме фрагмент простору потрапить на плівку.

Але в Києві-3а таких рамок немає, тож для комфортного фотографування обʼєктивами з фокусною відстанню, відмінною від 50 мм, потрібен зовнішній видошукач.

Їх існує купа. Від тих, що мають фіксовану фокусну відстань (наприклад, тільки для обʼєктивів 35 мм), до тих, у яких фокусна відстань змінюється — їх можна використовувати з різними обʼєктивами. Я вирішив купити радянський револьверний видошукач, що дозволяє обирати одну з пʼяти фокусних відстаней: 28 мм, 35 мм, 50 мм, 85 мм та 135 мм.

Геліос-103

Знайти револьверний видошукач у хорошому стані виявилось складніше ніж я думав. Поки я шукав свій екземпляр, вирішив протестувати камеру з обʼєктивами 50 мм, для яких зовнішній видошукач не потрібен.

Почав з обʼєктива Геліос-103, що виготовлений на київському заводі «Арсенал» у 1982 році. Логотип заводу видно на самому обʼєктиві: мені він нагадує трикутничок сиру брі, хоча офіційна версія — що це стилізована літера «А».

Знімати обʼєктивом мені не надто сподобалось — на ньому немає окремого кільця фокусування, тож наводити різкість можна одним з двох способів:

1. Обертати невеличке кільце на корпусі самої камери, але це не надто зручно та швидко, якщо слово «швидко» взагалі можна вживати в одному реченні зі словами «ручне фокусування».
2. Обертати сам обʼєктив прямо за корпус, що набагато зручніше. Але, коли обʼєктив наведений на ∞, обертати його за корпус не вийде — спочатку треба розблокувати його обертання тим самим маленьким колесом на корпусі камери. Тобто й такий варіант не надто зручний.

У всьому іншому, фотографування настільки старою камерою, що є до того ж незвичною для мене, це само по собі вже певний челленж. Тож дивне фокусування — просто додатковий його елемент.

Ось, що вийшло у мене зняти камерою Київ-3а з обʼєктивом Геліос-103 на плівку Ilford Delta 100, яку я відзняв на світлочутливості ISO 200, у листопаді 2020 року в Одесі та Києві.

Юпітер-8

Станом на грудень 2020 року я все ще не купив револьверний видошукач. Здавалось, що зняти хоча б одну котушку на 35-мм обʼєктив Юпітер-12, заради якого я все це замислював, мені просто не судилося.

Але у мене залишався ще один 50-мм обʼєктив, який я до цього не використовував, Юпітер-8. Тож я зарядив ще одну котушку чорно-білої плівки в камеру.

Обʼєктив дуже легкий та компактний. Червона літера «П», якою він позначений, означає «просвітлений» — наявність на лінзах спеціального покриття, що покращує проходження світла та зменшує кількість відблисків.

Але, який би просвітлений він не був, користуватись ним мені також не надто сподобалось — він, як і Геліос-103, теж не має окремого кільця фокусування.

З іншого боку, саме Юпітером-8 комплектувались при продажі камери Київ-3. Тож бажання спробувати, що воно таке є, все ж було.

Знімав на кіношну плівку Kodak Eastman Double-X 5222, що намотана в котушки по 36 кадрів, на чутливості ISO 400. Я був би не я, якби все пішло за планом: при спробі перемотати на наступний кадр я додав зайвих зусиль, і кінець плівки просто відірвався від котушки. Довелось пхати плівку назад у котушку у темряві ванної кімнати. Хоча й вийшло, декілька кадрів все ж частково засвітились. Але й це їх не зіпсувало. Може навіть навпаки — такі ефекти інколи спеціально додають навіть на світлини з айфона, а тут вони взагалі справжні.

Одеса, грудень 2020.

Життєвий відступ

Фотографування на плівку, при всіх своїх чисельних перевагах, має й ряд особливостей. Абсолютна більшість камер старі. Багатьом — десятки років. А якщо мова про радянські камери, то вони не просто старі, а дуже часто — старі камери, що й новими були не надто гарними. До того ж купівля старих радянських камер дещо схожа на купівлю стареньких Жигулів: тобі обіцяють автівку у хорошому стані, і роблять це часто щиро, от тільки у володаря Жигулів своє, особливе розуміння того, що таке «гарний стан». Якщо треба стукнути кулаком по дверях з іншого боку машини, щоб увімкнулись фари, ну бо електропроводка завжди барахлить, то це ж не проблема, це просто така особливість. З камерами приблизно так само.

У вигляді бонуса ще й особливість купівлі на OLX: продавці або не відповідають, або намагаються підняти ціну вже після того, як я оформив угоду, або просто відповідають, що товар продали давно, а чому оголошення було опубліковане тиждень тому, вони не знають.

У лютому 2021 я нарешті придбав револьверний видошукач у гарному стані. Вставив у камеру котушку Kodak Eastman Double-X 5222, начепив бажаний Юпітер-12, та пішов знімати місто, родину та друзів. З приємним відчуттям очікування відправив плівку у проявлення та сканування, щоб у підсумку отримати «мильні» кадри — з обʼєктивом щось було не так, бо всі кадри були не у фокусі.

У червні я згадав про обʼєктив ще раз, проконсультувався з розумними людьми, вирішив, що треба відзняти ще одну котушку: перед тим, як віддавати обʼєктив у ремонт, треба було переконатись, що минулого разу проблема була не в мені. Раптом я тоді просто не так начепив обʼєктив, чи просто руки з дупи.

Купив котушку Ilford FP4, відзняв, віддав у роботу. Хто б міг подумати, знов мило.

Паралельно я знайшов на OLX ще один обʼєктив у гарному стані — 85-мм Юпітер-9. Про нього теж багато хорошого пишуть, коштує він копійки. Одним словом, не купити — гріх. Зовнішньо він дійсно був у гарному стані, тож я з задоволенням сплатив гроші. І вже потім дізнався, що на камері він поводить себе дивно: кільце фокусування обертається з таким зусиллям, ніби всередині є потужні гальма. Знімати так не виходило зовсім, бо замість фокусування обʼєктив просто викручувався з камери.

Ремонт виглядав простою відповіддю. Але знайти досвідченого майстра не так просто, зазвичай такі люди існують буквально в одиничній кількості. Через це, наприклад, свою Мінолту CLE я відправляв майстру в Каліфорнію.

Але радянські камери можна відремонтувати в Україні. Макс знайшов діда, що 100500 років ремонтує радянські камери. Пьорфєкт матч, як кажуть. Липень 2021, камера з обʼєктивами їдуть до діда.

Вересень 2021. Дід закінчує роботу, я радію. Трепетне очікування зустрічі, сльози щастя. Від діда обʼєктиви повернулись у кращому стані, ніж раніше, але в гіршому, ніж хотілося. Тому одразу поїхали до іншого майстра на повторний ремонт.

Лютий 2022. Камера з обʼєктивами нарешті повертаються з ремонту. Дуже вчасно! :)))))))))))

Юпітер-9

Як не дивно, навесні 2022 року я все ж почав знімати камерою знов. Я все ще памʼятав негативний досвід роботи з обʼєктивом Юпітер-12, тому з двох обʼєктивів, що повернулись з ремонту, першим вирішив випробувати Юпітер-9. Тим більше, що фокусна відстань 85 мм була незнайомою для мене, і спробувати її хотілося.

Обʼєктив Юпітер-9 важчий та більший за інші, але у використанні він сподобався мені набагато більше. У нього є нормальні та зручні кільця діафрагми та фокусування, все працює приємно та передбачувано. Вперше за весь час користування камерою я відчув задоволення: Київ-3а з обʼєктивом Юпітер-9 це класний творчий або робочий інструмент.

Знімки, здається, вийшли теж прикольні. Наведені нижче знімки зроблені у 2022, 2023 та 2024 роках. Багато що змінилося між деякими з них, але обʼєктив все ще подобається. Всі світлини зроблені на плівку Fomapan 100, що відзнята на світлочутливості ISO 200.

Юпітер-12

Навесні 2023 року я нарешті почав знімати на відремонтований 35-мм обʼєктив Юпітер-12, заради якого, власне, й хотів придбати робочу камеру Київ.

Мій екземпляр виготовлений на тому ж заводі «Арсенал» у 1961 році. Навіть паспорт від нього зберігся.

Але, як це буває, моїх очікувань обʼєктив не виправдав. Юпітер-12 — дивний та незручний у користуванні обʼєктив. Його кільце діафрагми розташоване не як на всіх інших обʼєктивах, а зі сторони передньої лінзи. Відповідно, щоб побачити позначки встановленої діафрагми, треба повернути камеру передньою лінзою до себе. До того ж при фокусуванні обертається весь обʼєктив, тож позначки діафрагми теж обертаються. Залежно від того, на яку відстань наведений фокус, позначки діафрагми можуть бути з різних боків, тож навіть передбачуваного положення не мають. Це дуже незручно та дивно. Погіршує ситуацію те, що кільце діафрагми легко зсувається, тож випадково змінити діафрагму дуже легко. Можливо, до всього цього можна звикнути, але я не хочу. Тим більше, що Київ-3а не основна моя камера, і знімаю я нею рідко.

У підсумку, з Юпітером-12 я зробив найменшу кількість кадрів, навіть однієї плівки не відзняв.

Плівка, до речі, все той самий Fomapan 100, що я відзняв на чутливості ISO 200.

Висновок

Від роботи з камерою Київ-3а у мене залишились змішані враження. З одного боку, це було цікаво та незвично. З іншого — фотографування цією камерою потребує багато терпіння, якого мені не завжди вистачало. Повільно, майже медитативно зробити цією камерою декілька кадрів, максимум відзняти плівку-іншу — прикольно. Мати її основною камерою — нізащо.

У майбутньому хотів би придбати Київ-2, бажано виготовлений десь на початку 1950-х років. У нього не буде непотрібного експонометра на голові, та й взагалі, камера буде справжнім оригінальним Києвом.

Можливо, до такої камери потрібен гарний зовнішній експонометр. Можна, звісно, й далі користуватись застосунком на айфоні, але це не надто зручно.

Обʼєктив Юпітер-9 — класний.

примітки

1. В цьому немає жодної цінності в рамках цього допису, але варто сходити на сторінку німецького міста Єна на Вікіпедії та подивитись на їх прапор. uk.wikipedia.org/wiki/Єна_(місто). ↩
2. Інколи не можу повірити, що ця камера на 2 роки старша за мою маму. ↩
3. Експонометр це пристрій, що вимірює яскравість світла та розраховує потрібну комбінацію світлочутливості, діафрагми та витримки, що дозволяє отримає фотографію, що нормально освітлена, тобто не надто темна та не надто світла. ↩
4. Тобто обрати які предмети будуть на фото різкими, а які ні. ↩
5. Якщо дуже грубо, то фокусна відстань це аналог того, що називають наближенням або зумом. Обʼєктиви з великою фокусною відстанню (наприклад, що перебільшує 100 мм) називають такими, що наближають сильніше. Ті, що мають фокусну відстань у діапазоні 35 - 50 мм називають нормальними, тобто такими, у яких картинка приблизно збігається з людським зором. А ті, у яких фокусна відстань менша за 35 мм — ширококутними, тобто такими, що захоплюють широкий кут простору. ↩

P.S.

• У дописі я вживаю назву камер Київ то в лапках, то без них. У мене була певна логіка, чому я це робив саме так. Але я не впевнений, що зможу її пояснити, тому просто хай буде так.
• Я спеціально дуже спростив пояснення про експонометр, фокусні відстані, видошукачі та загальний принцип далекомірних камер. Цей допис не про технічну складову, а про мій досвід.
• Дуже сподобалось інструкція до камери Київ-3а. У мене в комплекті з камерою не було друкованої, але в інтернеті її легко знайти. Написана вона простою зрозумілою мовою, має ілюстрації та дуже допомагає.
• Величезна подяка вже згаданому Максу за допомогу з вибором камери та обʼєктивів до неї, за консультації, поради та роботу над плівками.