Стівен та Джес — молоде австралійське подружжя, що подорожує світом та розповідає про найяскравіші моменти своїх пригод на власному ютюб каналі Flying the nest. Мені подобаються їх відео в першу чергу за посмішки, з якими вони про все розповідають, за завзятість, за неймовірно милий австралійський акцент та за вміння переконати в чарівності будь-якого місця.

Можна сказати, що моя поїздка в Оравський град, середньовічний замок у північній Словаччині, сталася завдяки Стівену та Джес. В одному з епізодів шоу вони ТАК захоплювались красою словацьких замків, що я вирішив побачити хоча б один з них на власні очі. Що й зробив у вересні 2021 року.

Певний час я розмірковував чи варто взагалі писати пост про Оравський град. А потім подумав, що, хай йому грець, а чом би й ні? Хай замок не залишив у мене сильних вражень, це не означає, що я повинен це приховувати. Можливо, навіть, навпаки. От напишу зараз про те, що таке справжній середньовічний замок у Словаччині в наші дні. Можливо, збережу комусь час. Або ж, хто зна, навпаки зацікавлю когось.

Перед поїздкою у Словаччину дізнався, що в цій країні збереглася найбільша кількість середньовічних замків. От тільки не запамʼятав чи то серед всіх інших країн Європи, чи в перерахунку на душу населення, чи взагалі у порівнянні відношення ВВП до кількості замків. Так чи інакше, про зáмки розповідає кожна словацька туристична інтернет сторінка.

Від Татранської Ломниці до Оравскього граду всього 115 кілометрів якісної європейської дороги, тож дістатися досить легко.

Замок стоїть на вершині стометрової скелі, що височить над річкою Орава та охайним селом з логічною назвою Oravský Podzámok. Сторінка села на Вікіпедії засвідчує, що в ньому розташоване найбільше в країні виробництво феросплавів. А мені здалося, що село — найбільша у світі крамниця з сувеніркою замку. Її продають всюдибіч. А там, де не продають, намагаються обіграти назву закладу так, щоб був натяк на замок.

Квиток на відвідування всіх основних частин замку коштує 13 євро. А за право фотографувати треба окремо заплатити 3 євро — обурлива нісенітниця, але я сплатив, бо в гостях треба поводитися чемно. За ці 3 євро я отримав квадратну наліпку, що я мав начепити прямо на одяг — так робітники замку мали відрізняти тих, хто має право фотографувати. Наліпку я просто сховав, і не отримав жодного зауваження щодо камери. І не бачив нікого, хто б мав таку на одязі, хоча світлини робили всі навколо.

Відвідувачів, до речі, було досить мало. Думаю, що виною цьому ковід. На превеликий жаль, українські вчені-неонацисти у сучасних біолабораторіях не змогли винайти вірус, що вбивав би тільки росіян. А клятий ковід, що в них вийшов, наробив багатенько біди всьому світу, включно з Оравським градом.

Замок будувався століттями. Спочатку звели цитадель на самій верхівці скелі, а потім етап за етапом додавали ті будівлі, що розташовані трошки нижче, аж поки замок не перетворився на неприступну фортецю з ровáми, високими стінами та іншими необхідними атрибутами. Дуже сподіваюсь, що крокодили у ровах також були, що ж це за замок інакше.

Як і належить порядному середньовічному замку, Оравський град за свою історію виконував різні функції, пережив багатьох власників і бурхливі події, що охоплювали східну Європу протягом довгих століть.

На жаль, у 1800 році замок згорів. В той час він вже не виконував функцій фортеці, часи були тяжкі, тож відновлювати його після пожежі ніхто не квапився. Це зробили тільки в середині двадцятого століття, тому більша частина інтерʼєрів не збереглась. Певна кількість приміщень, що знаходиться всередині будівель з товстенними стінами, не постраждала. В них і сьогодні можна подивитися на розписані стіни й стелю, збережені предмети побуту, одяг, взуття, зброю та інші реквізити. В деяких частинах замку збереглися облаштовані середньовічні туалети. Якісь з них мало чим відрізняються від тих, що й сьогодні використовує багато українців на своїх дачах. Але особливо дотепно зроблені туалетні кімнати, що виступають зі стін, немов балкони без вікон, і нависають над прірвою. У підлозі таких приміщень є отвір для швидкої утилізації відходів. Думаю, що брати штурмом цей замок було не тільки смертельно небезпечно, а ще й часом неблагородно.

Та частина приміщень, що сильно постраждала під час пожежі, сьогодні виглядає так, ніби хтось побілив стіни вапном у старій хрущовці. І експозиція замкового музею в цих приміщеннях відповідного рівня — виглядає так, що треба було чимось зайняти великі вільні площі, і це зробили, розставивши стенди з інформацією про навколишню флору і фауну.

Можливо, я трошки прибільшую ступінь бідності окремих музейних експонатів. Але хіба що трошки.

Велика частина експозиції цитаделі присвячена німецькому фільму жахів 1922 року Nosferatu, що знімали, окрім численних інших локацій, і в замку. Безумовно, це частина історії не тільки самого граду, а й світового кінематографа (хоча я фільм не бачив і нічого про нього не знаю), але мене не зацікавило.

Хочу вірити, що з часом словаки попросять допомоги нідерландців в облаштуванні справжнього крутезного музею в Оравському граді. Замок крутий і заслуговує на те, щоб отримати належне фінансування і увагу.

Світлини зроблені у вересні 2021 року на камеру Minolta CLE та плівки Fujicolor C200 та Kodak ProImage 100.

🇸🇰 Slovakia 🐸 Travel