Вирішив написати пост про те, що відбувалось з моїм захопленням бігом у 2015 році.

Постановка цілі на 2015 рік

У 2014 році я легко досяг поставленої мети пробігти 1000 кілометрів за рік, тому на 2015 рік поставив трошки більш амбіційну — 1200 кілометрів.

У січні зареєструвався на перший в житті півмарафон, повільно готувався до нього, і наприкінці березня отримав свою першу медаль фінішера. Про це я написав окремий допис.

Станом на 30 квітня я пробіг 362 кілометри, тобто зовсім трошки відставав від графіка досягнення мети у 1200 кілометрів за рік. Попереду було літо, за яке я збирався надолужити втрачене та навіть вийти вперед. Але в мої плани довелось внести корективи.

Травма ноги

Наприкінці квітня після одної з пробіжок я відчув біль у гомілкостопі. Не придавши цьому значення, через день я вийшов на пробіжку знов — після неї нога боліла ще сильніше. Після наступної пробіжки мені стало важко ходити. Консультація лікаря у спортивному диспансері, рентген, узі та повторна консультація перетворили мене з бігуна-аматора на бігуна-аматора з тендинітом латеральних звʼязок гомілковостопного суглоба. Простими словами лікар пояснив, що бажання не завжди збігаються з можливостями, і нозі потрібен відпочинок.

Відпочивати від бігу довелось понад місяць, більшу частину якого я ходив на процедури. З часом я навчився вмикати старий радянський ультразвуковий апарат, який дозволяє лікам проникнути до травмованих тканин, а також зрозумів, що гарна медсестра — запорука здоровʼя не тільки фізичного, але й психічного. На згадку про травму мені залишився німецький бандаж, в якому я бігаю й сьогодні, та біль у нозі, що «ниє» на погоду.

Годинник з пульсометром

За місяць без бігу у мене було багато часу підтягнути теоретичні знання. Нарешті дійшли руки й до питання придбання годинна з пульсометром. Ще під час підготовки до півмарафону я зрозумів, що необхідно знайти спосіб контролювати темп та витрати енергії. Тоді один зі знайомих бігунів підказав, що простіше за все це робити, спостерігаючи за пульсом. Потім трапилась смерть бігуна на київському півмарафоні, після якої про необхідність мати пульсометр заговорили всі.

Так, після нескінченного читання оглядів та спілкування з досвідченими чуваками, у мене зʼявився годинник Garmin Fenix 3.

У ньому є GPS, крокомір, барометр й альтиметр, та навіть компас. Та головне, що у коробці з ним я отримав датчик вимірювання частоти скорочень серця, або, по-простому, пульсометр.

Пульсометр кріпиться на ремені, що одягається під груди. Не скажу, що це найелегантніше рішення, але, як зʼясувалось, найпрактичніше та найпростіше. Батарейка у ньому тримає якийсь непристойно довгий час — за пів року користування міняти її поки що не довелось.

Сам годинник гарний у всьому, крім процесу першого налаштування, від незручності та нелюдяності якого відчуваєш майже фізичний біль. Деякі інтерфейсні рішення застрягли десь у середині девʼяностих. Схоже, що у світі спортивних годинників немає свого Apple, жоден з виробників не досяг успіху у створенні простого та зрозумілого інтерфейсу.

Гарна новина полягає у тому, що, коли процес налаштування завершений, користуватись годинником набагато зручніше, ніж біговим застосунком на айфоні. Годинник не боїться дощу чи поганої погоди, менш вибагливий в умовах екстремальних температур. У будь-який момент достатньо глянути на запʼястя, щоб побачити всю необхідну інформацію. І батарейка в ньому живе тиждень.

Бігати, орієнтуючись на пульс, спочатку було справжньою мукою. Зʼясувалось, що при бігу у звичному для мене темпі, серце зазнає набагато більших навантажень, ніж варто було б. Довелось суттєво знизити середній темп, контролювати його було диявольські складно.

Серце

Під час однієї з перших пробіжок після відновлення від травми ноги трапилось дивне. На середині дистанції я раптом відчув слабкість та запаморочення, ноги стали надважкими, я більше не міг бігти. Перейшовши на крок, я поглянув на годинник. Мій пульс в той момент був 254 удари на хвилину, при середньому пульсі під час пробіжки близько 150 та теоретичному максимумі пульсу для мого віку близько 190 ударів.

Я одразу ж звернувся до кардіолога, здав всі можливі аналізи, зробив кардіограму та узі серця, пройшов тредміл-тест (тест, що показує вплив фізичного навантаження на роботу серця).

Причину, з якої серце поводилося дивно під час тієї пробіжки, встановити не вдалося. Лікарі одноголосно сказали, що моє серце здорове та сильне, мов у бика, а причина такого стрибка пульсу полягає у втомі, нестачі сну або розташуванні зірок у той момент.

Схожі інциденти не траплялись, проте тепер я уважно слідкую за роботою серця, намагаюсь не перевантажувати його, пестити та плекати.

iPod

Раніше я не уявляв біг без айфона. Я використовував Runkeeper, щоб записувати трек своїх пробіжок, а також слухати подкасти. Тепер годинник відібрав у айфона половину функцій, а другу половину я довірив айподу nano.

Вживаний iPod я купив на місцевому інтернет-аукціоні, і це одне з кращих придбань за весь рік. Він крихітний та легкий, при цьому розуміє, що таке подкасти та довго тримає батарею. А найкраща його фіча — кліпса на тильному боці корпуса. Він легко чіпляється за край футболки чи шортів. Більше жодних повʼязок для айфона на руку, що її натирають. Свобода та щастя.

З iTunes, звісно, треба навчитися жити. Навіть тоді, коли правила, ніби, зрозумілі, він все ще інколи поводиться непередбачувано, мов дівчина.

Кросівки New Balance

Коли мої Nike Free 4.0 Flyknit зносилися, я вирішив дізнатися на власному досвіді за що профі полюбляють дивні кросівки типу New Balance. Так я придбав їх модель Fresh Foam Zante.

Кросівки легкі та гнучкі, при цьому більш мʼякі, ніж Free 4.0, та краще підтримують стопу. Зроблені вони з тонкої синтетичної тканини, у якій не спекотно влітку, та доволі прохолодно взимку. Під дощем вони швидко промокають, і так само швидко сохнуть — наступного дня у них знов можна бігти, Nike таке не вміли. Виглядають вони дивно. Не так погано, як інші, більш жахливі моделі цієї ж фірми, проте й не так, щоб захотілося вдягти їх коли-небудь кудись, крім пробіжки.

Потішило, що шнурки самі ніколи не розвʼязуються (таке бувало з іншими кросівками), язик не зʼїжджає вбік, а самі кросівки жодного разу не натирали.

Пробіг у них вже близька 650 кілометрів, і точно не буду шкодувати про їх купівлю. New Balance Fresh Foam Zante — відмінне бігове взуття.

Runkeeper vs Strava

Я звик зберігати дані про свої воркаути у Ранкіпері. Там зберігаються всі мої пробіжки, там я дружу з різними людьми, за активністю яких слідкую. Після купівлі годинника зʼявилась необхідність синхронізувати Garmin Connect (сервіс, куди годинник заливає свої дані) з Ранкіпером. Зʼясувалось, що робити це можна або вручну, або через пень-колоду та за гроші.

Як альтернативу встановив Страву — ще один сервіс трекінгу активності, що вміє нативно синхронізуватися з Garmin Connect. Зʼясувалось, що майже всі знайомі, з якими я дружу у Ранкіпері, є й у Страві. Здається, я здогадуюсь, чому.

У Страві є прикольні фішки типу щомісячних челенджів та бейджів за їх виконання, можливість подивитися мапу своїх бігових маршрутів. При цьому, чомусь немає можливості встановити ціль на місяць або рік.

У Ранкіпері така можливість є, проте нормально синхронізуватися з годинником він так і не навчився. Поки що доводиться використовувати обидва сервіси. Але, через те, що повна функціональність обох сервісів доступна тільки у платній підписці, як основний доведеться обрати один.

Коригування цілі

Відновився від травми ноги я тільки в середині липня. На той момент я безнадійно відставав від графіка. Хотілося б розповісти, що зробив неможливе, став бігати кожен день та досяг мети. Але це не так. Замість цього за місяць без бігу я втратив форму та набрав вагу. Довелось визнати собі, що 1200 кілометрів я в цьому році не пробіжу. Я змінив ціль у Ранкіпері на 1000 кілометрів, що означало, що за наступні пʼять з половиною місяців мені потрібно буде пробігти 638 кілометрів. Ранкіпер запропонував мені бути реалістом: «Ей, чуваче, давай тверезо поглянемо на ситуацію. Тисяча кілометрів для тебе це занадто», — написав він мені.

У червні я пробіг 66 кілометрів, у липні ще менше — 55. Але у серпні вже 112, у вересні — 114, 110 у жовтні та 120 у листопаді.

Було прикольно спостерігати за тим, як Ранкіпер змінив своє ставлення. «Давай, чувак, натисни ще трошки, ти зможеш!», — писав він. А коли зрозумів, що я дійсно зможу, почав буденно писати щось на кшталт: «Ок, продовжуй у тому ж дусі, все буде ок».

Для досягнення мети залишалось пробігти близька 50 кілометрів у грудні. Вийшло.

Ціль на 2016

Наступного року я вирішив не грати у супергероя, та обрав тактику маленьких кроків. Моя ціль на 2016 рік — 1001 кілометр. Так, на цілий кілометр більше, ніж цього року. І цього достатньо.