Дописи позначені тегом poland ³

Мій особистий рекорд: публікую допис про подорож через два роки після неї. Які часи, такі й рекорди.

Колись давно, коли я тільки починав працювати в логістиці, я дізнався про існування порту Гданськ та однойменного міста. Тоді я уявляв собі, що можливість подорожувати в такі міста і є однією з ознак справжньої заможності. Бо, думав я, накопичити на відпочинок на умовних Мальдівах, хоча б раз у житті, здатен кожний. А ось щоб залишились гроші ще й на Гданськ – ну то тільки про буржуїв. Передаю привіт молодому собі. На Мальдівах, щоправда, я так поки що й не побував, так хоча б Гданськ відвідав. Про нього тут і розповідаю.

З грудня 2021 року, коли я був у місті, минуло безліч часу. Проте, ця подорож стала останньою перед початком повномасштабної війни, тому запамʼяталась добре. Як зараз пригадую легке хвилювання перед експрес тестом на ковід, що був тоді обовʼязковим для вʼїзду в Польщу. Як збирав зимові речі на декілька днів в один рюкзак. Як випив трошки перед вильотом ще в Одеському аеропорту. Та й все інше, що було тоді.

Пробачте, панове, я більше не буду знущатися з вас та імітувати польську мову. Я не зміг стриматися, бо вже зараз, неодноразово відвідавши Польщу, я все ще кайфую від того, що розумію польську відсотків на сімдесят.

Подорож у Краків сталася у жовтні 2021 року. Відтоді минуло майже два роки, а скільки в них подій увійшло – годі й намагатися передати. Певні нотатки, що я робив для цього допису під час подорожі, втратили свою актуальність. Проте, з ноткою легкої ностальгії занурююсь у жовтень 2021 та розповідаю про чарівний Краків.

Довго не знав як написати цей пост, з чого почати, про що взагалі писати. Це надто складна, широка та болюча тема. Щоб спростити собі задачу я з самого початку спробую сформулювати, що я хочу добитися, публікуючи цей матеріал. І буду намагатися відштовхуватися від цього.

1. Про Аушвіц та інші табори смерті написані безліч книг та статей, зняті десятки фільмів. Деякі з цих творів — справжні шедеври. Мій пост не претендує на монументальність чи важливість. Я не маю ані потрібного таланту, ані необхідної підготовки, щоб зробити по-справжньому гарний матеріал. Проте, навіть якщо кожна людина на планеті знає про німецькі табори смерті, вважаю за необхідне час від часу підіймати цю тему. Якщо це хоча б на мільйонну частку відсотка знизить вірогідність повторення подібних подій, безперечно варто написати.
2. Ймовірно хтось почерпне з цього поста інформацію, про яку раніше не знав. Або просто зацікавиться темою та піде досліджувати її далі. У будь-якому разі, буде добре. Вірю, що чим більше людей знає про табори смерті, тим нижча вірогідність, що таке коли-небудь станеться знов.
3. В Аушвіці було вбито щонайменше 1 мільйон 100 тисяч людей. Цю неймовірність кількість жертв просто неможливо осягнути, вона сприймається як число з підручника історії. Але кожен з цього мільйона ста тисяч був людиною зі своїм життям, своїми почуттями, своїми сподіваннями. І кожен з цих мільйона і ста тисяч загинув в Аушвіці. Я хочу, щоб памʼятали не тільки злочини нацистського режиму, але й те, що кожна його жертва — окрема людина з долею, яка була обірвана.
4. Поїздка в Аушвіц та написання цього матеріалу це спроба розібратись з власним нерозумінням того, як подібна бюрократична машина з масового знищення людей могла існувати. Це спроба зрозуміти чому люди здатні робити таке з іншими людьми. Це спроба визнати той жах, що пробуджує в мені ця тема. Визнати, а значить перестати його ховати та уникати.
5. Хочу поділитися власними враженнями від відвідування цього місця. Значна частина моїх прямих та найближчих предків — євреї. У моїй родині не було заведено говорити про це. Навпаки, наше походження приховувалось через антисемітські настрої у Радянському Союзі. Частково через це я, як єврей, хочу відрефлексувати на тему головної єврейської трагедії — Голокосту.

Я публікую цей пост у сімдесят сьому річницю визволення Аушвіцу у памʼять про всіх жертв Голокосту.