Подивився серіал мінісеріал “Lessons in Chemistry”.

Всього 8 серій, в які я довго вкочувався, а потім вже було якось шкода кидати.

Тезисно розповім про враження від шоу:

• Серіал – здорова та адекватна пропаганда розумного фемінізму. Дивно, як багато людей досі думають, що фемінізм це про те, що жінкам не можна подати пальто, відкрити перед ними двері або заплатити за них у кафе. Шоу – про базові права жінок: право на освіту, право на роботу у тій галузі, що їм цікава, право на визнання та серйозне сприйняття.
• У той самий час серіал і про те, що жінкам, паралельно з освітою та роботою, доводиться виконувати значну роботу з виховання дітей, турботу про них та дім, та долати соціальні упередження та супротив системи щодо здібності жінок та їх місце у суспільстві. Це схоже на те, що жінки стартують у життєвих перегонах на два кроки позаду чоловіків, та ще й з ногами, що звʼязані міцною мотузкою так, щоб широкі кроки робити не вийшло.
• Також "Уроки хімії" про здорове сприйняття себе та життя. В одній з останніх серій головня героїня каже щось типу "З віком я зрозуміла, що допомога – це великий подарунок, і навчилась її сприймати".
• Не знаю, чи дійсно було потрібно додавати у серіал сюжетну лінію і про расову дискримінацію. Трохи схоже на те, що це спроба залучити більше авдиторій до перегляду. Хоча й зробили це уміло.
• Щиро зрадів, коли впізнав серед одного з героїв Рейна Вілсона (Двайт з серіалу "Офіс").
• Брі Ларсон, що грає головну роль, впоралась непогано. Але грати героїню, якій притаманно тримати емоції при собі, важка задача. У багатьох епізодах пані Ларсон намагалась мімікою передати те, що зазвичай можна передати більшим спектром проявів. Виходило не завжди переконливо; у деяких моментах я встигав посміятись з цього.
• Вже після перегляду збагнув, що моя мама – хімік за освітою та з досвідом роботи у лабораторії великого заводу. Та ще й виховувала дітей одна, прямо як головна героїня серіалу.

“The Marvelous Mrs. Maisel” залишається для мене еталоном класного шоу з феміністичною повісткою. “Уроки хімії” такого рівня не сягнули. Але спроба, все одно, гідна.

Як тато двох дівчат, чоловік своєї дружини, син своєї мами, брат своєї сестри та друг своїх подруг вважаю важливим та доцільним просувати здорову феміністичну повістку, навіть якщо мій вклад буде маленькою краплею у величезному океані.

Коментувати дописи можна в соціальних мережах, телеграм каналі, або просто написати мені на пошту [email protected].